Відповіді на питання білетів з культорології (шпори) - файл n1.docx

Відповіді на питання білетів з культорології (шпори)
скачать (135.6 kb.)
Доступные файлы (1):
n1.docx136kb.17.02.2013 14:13скачать

n1.docx

  1   2   3
Завдання на контрольну роботу № 1

1. Значення культури, функції культури.

Термін культура вперше зустрічається в одному з творів знаменитого римського оратора —Цицерона. Первісно він означав обробку землі(його культивування), тобто змін у природі під впливом людини, на відміну від змін,викликаних природними чинниками. У подальшому слово культура отримало ще більш узагальнююче значення, яке охоплювало собою сукупність створених людськими спільнотами традиційних благ і цінностей. У загальному вигляді культура—це сукупний результат продуктивної діяльності людей. У особистому розумінні—це норми і правила поведінки людини в суспільстві. Економіка, політика і культура—3 сфери, без яких не може існувати суспільство. Культура—це все створене людством, як у сфері матеріальній так і духовній. Функції культури:

2. Назвіть загальновідомі пам'ятки Русі.

1)Архітектурні: Міста Київської Русі з'явилися в 9-му та 10-му століттях, і наприкінці 10-го, 11-го століть. Багато фортець і культурних будівель було створено в Kиєві, Чернігові та Переяславі.

Головним будівельним матеріалом при будівництві міст було дерево, і тільки декілька палаців та замків були побудовані з каменю та цегли. Розчин, який використовувався у будівництві, складався з вапна та води, змішаної з потовченим каменем.

Давньоруські зодчі зводили складні дерев'яні і кам'яні спорудження, що вражали своїми розмірами, пропорційністю і красою внутрішньої оздоби. Символом розквіту Київської Русі стали Десятинна церква (989-996), Софійський собор (1017-1037), Золоті ворота (1037, реконструйовані в 80-х рр. 20 ст.), Успенський собор Києво-Печерської Лаври(1073-1078, зірваний у 1941 р., зараз відбудовується), Михайлівський Золотоверхий собор Михайлівського монастиря у Києві (1108-1113, зірваний у 1934-35 рр., зараз відбудовується).

Собори святої Софії, подібні Собору святої Софії в Константинополі, були збудовані, крім Kиєва, в Новгороді та Полоцьку. Пам'ятниками уміння давніх руських архітекторів є Успенський Собор Єлецького монастиря (12 ст.), Спаський Собор (1036), Борисоглебський Собор (1123), П'ятницька церква (кінець 12-початок 13 ст.) в Чернігові, княжий палац та Пантелеймонівська церква (1200) в Галичі, Успенський Собор (1160) та церква св.Василя (кінець 13-початок 14 ст.) у Володимирі-Волинському руїни Успенської церкви у с.Крилосі біля Галича (12 ст.) та ін.

2)Література і мистетсво: У монастирях створювалися перші письмові історичні праці, що називалися літописами (запис по роках). Літописання Київської Русі почалося за зразком візантійських хронік. Перший літописний запис з'явився в 1039 р.

"Повість временних літ". Чернець-літописець Нестор до 1113 р. склав "Повість временних (минулих) літ", де розповів про те, "відкіля пішла земля Руська, хто у Києві перший почав княжити і відкіля Руська земля взялася". Ця пам'ятка є головним і в багатьох випадках єдиним джерелом з історії східного слов'янства та Київської Русі. Нею було покладено початок історіографії Київської держави.

"Слово про закон і благодать" митрополита Іларіона, першого місцевого, руського Київського митрополита, обраного за Ярослава Мудрого (1051) - прославляння .кн.Володимира та хрещення Русі, написана між 1037 та 1043 і виголошена на честь відкриття київського Софійського собору.

"Повчання дітям" Володимира Мономаха (1096), яке складається з 3 частин: 1)релігійні правила; 2)поради для князя, 3)життєпис самого автора, як приклад для дітей. Це був не тільки літературний твір, але й політичний маніфест, де автор проголошував ідеї громадянського миру в державі, необхідність укріплення її зовнішнього становища.

3. Козацьке бароко (XVII ст.)

Друга половина 17 та 18 ст. увійшли в історію мистецтва, як другий після Київської Русі золотий вік української архітектури, коли панівним стилем стало українське, козацьке, мазепинське бароко.

Бароко - стиль в європейському мистецтві кінця 16 - середини 18 ст., для якого характерні зовнішній блиск, парадність, декоративність. В Україні, поряд з високим, аристократичним бароко, існувало народне - міщанське, селянське, козацьке. В стилі козацького бароко побудовані полкова канцелярія (так званий будинок Лизогуба) в Чернігові ((90-і рр. 17 ст.), Києво-Могилянська Академія (Шедель, 1734-1740), Ковнірівський корпус (Ковнір,1721-1772), Андріївська церква (Растреллі, 1747-1753), церква св.Юра (Меретин, 1745-1770).

Незважаючи на Руїну після Визвольної війни, в Україні провадилося будівництво культових споруд (Миколаївськй собор в Ніжині, 1668, Тороїцький собор Густинського монастиря, 1671-1676, Собор Троїцького монастиря в Чернігові, 1779-1789). Але свого апогею будівництво досягло за час двадцятилітнього правління гетьмана Мазепи. Після його правління лишилися величезні пам'ятки мазепинського бароко в Києві, Чернігові, Переяславі (Богоявленський Собор Братського монастиря, 1690-1693, та Микольський Собор у Києві, 1690-1696, Церква Всіх Святих над Економічною брамою Києво-Печерської Лаври, 1696-1698, Вознесенський собор в Переяславі, 1695-1700, Собор Крестовоздвиженського монастиря в Полтаві, 1689-1709, Покровський Собор в Харкові, 1689, Преображенський Собор Мгарського монастиря біля Лубен,1684-1688 та ін.). В 1691-1705 р. в стилі бароко була реставрована Софія Київська.
Завдання на контрольну роботу № 2

1. Стародавній Єгипет

Слово «Єгипет» походить від грец. «Айгюптос» (так греки вимовляли назву найдавнішої столиці єгиптян)

Єгипет складався з кількох областей, в результаті об'єднання яких виникають два царства — Верхній та Нижній Єгипет. Після тривалої війни перемогу отримало Верхнє царство і відбувається їх злиття. Першим володарем об'єднаних єгипетських земель був Мена, який заснував столицю— Хет-ка-Птах. Мена спорудив у стінах міста палац — Пер Ао (Великий дім). Назва цього палацу спричинила появу слова на позначення титулу єгипетського царя — фараон.

Кожна область (ном) і кожне місто здавна шанували власних богів, а також стихії природи й тварин. Наприклад, дощ шанувався єгиптянами як «сльози з очей бога Ра» або «плач богині Ісіди» та ін.

Нерідко в образах тварин та птахів втілювалися й самі боги. Так, Хатор, богиню кохання та плодючості, вшановували в образі корови; бог письма та наук Тот набував вигляду павіана; Ріку Ніл (Хапі) також вважали священною, бо вона давала Єгипту життя. В пустелі ж володарював злий бог Сет (смерть). Вбитий ним брат Осіріс, відроджений Іздою, «проростав» із підземного царства у вигляді рослин. Первісно давні єгиптяни обожнювали рослини, тварин. Богиню Хатор уособлювала смоківниця, бога Нефертума вшановували у вигляді квітки лотосу. Єгиптяни вірили у воскресіння померлих. При цьому вважали що крім тіла існує аналог душі-Ка. Для того щоб забезпечити померлому вічне життя необхідно зберегти ім’я і тіло,також забезпечити його в могилі тим,що необхідно для існування. Виникає мистетстві—бальзамування(Досить складний процес—виймали нутрощі, вимочували і сушили тіло. Потім набивали піском, обмотували бинтами і клали в саркофаг.) Для збереження саркофагів будували піраміди. Перша піраміда була побудована Імхотепом. Найвідоміші піраміди: Хеопса,Хафра і Менкаура. Біля піраміди Хафра знаходився Сфінкс(лев з головою фараона)

2. Взаємодія християнської та язичницької культури на теренах Русі.

Після прийняття Руссю християнства найважливіші язичницкі свята злилися з ритуалами християнських вірувань і стали офіційними: а)Народження сонця з різдвом христовим,б)свято купала з івановим днем та інші. Також збереглася язичницька демологія:існували уявлення про сили потойбічного світу,вірили у мавок, вампірів,упирів,русалок,вурдалак,вовкулаків,німф та в інших істот

3. Полемічна література.

З останньої чверті 16 ст. (1580-1590) з'являється нова тематика літературних та наукових творів, так звана полемічна література, присвячена релігійній дискусії. За 100 років цього періоду було створено в 10 разів більше оригінальних творів, ніж за 500 попередніх років. В полемічній літературі можна виділити:

1. Науково-теологічні трактати та історико-політичні памфлети, відкриті листи, послання-диспути.

2. Художня література практично вся також носить полемічний характер і спрямована проти католицизму.

3. Твори ораторського мистецтва, легенди, байки, поезія також має полемічний характер.

Полеміку розпочав польський єзуїт, письменник, лідер войовничого католицизму Петро Скарга. В трактаті "Про єдність церкви божої" слов’яно-руська мова непридатна для жодної науки, це мова мужиків, пише він. Все населення України повинно об'єднатися навкруги папи та польського короля.

Проти Скарги та уніатів виступали ректор Острозької Академії Герасим Смотрицький ,професор Зизаній Тустановський, вихованець Острозької Академії і Мелетій Смотрицький. Антиуніатським твором є літературна пам'ятка "Пересторога", авторство якої приписують діячу Львівського братства Юрію Рогатинцю.

Визначним письменником-полемістом цього періоду був Іван Вишенський . Його перу належать полемічні послання до князя К.Острозького, П.Скарги. В своїх творах малював барвисті, часто гіперболічні образи морального занепаду еліти, зокрема духовної, протиставляючи їй простих людей. Праці Вишенського вперше були знайдені дослідниками у 1858 р., вперше надруковані Костомаровим 1865 р.
Завдання на контрольну роботу № З

1. Культурна спадщина Шумеру, Вавилону, Ассирії.

На близькому сході між річками Тигр та Єфрат утворилась Месопотамія,яку замінили Шумер,Вавілон і Ассирія.

Шумери робили скло,створили армію,плавили бронзу. Період існування 1500років.Клімат був суворим.Саме шумерські астрономи встановили, що рік складається з 365діб і 12 місяців. Винайшли клинопис.

Вавилон—перше місто світового значення. Уславився архітектурними спорудами,скульптурами,рельєфами. У Вавилоні було 53 храми великих богів,900святилищ,180жертовників і 90метрова вежа. Цар Науходоносф 2 оточив місто мурами і збудував сади Семіраміди.

В Ассирії уславлювалась міць, перемоги, завоювання царів. Будувалися палаци і фортеці. У розписах палаців переважають світські сюжети,сцени полювання, де зображені коні і верблюди.Бібліотека царя Ашшурбананала містила 10тис книг.

2. Соціокультурне значення прийняття Руссю християнства.

Велике значення для розвитку культури Київської Русі мало запровадження християнства Володимиром в 988 році. На Русі християнство позитивно вплинуло на розвиток освіти, мистецтва, літератури, науки. На краще змінився світогляд руського народу. Церкви та монастирі стали осередками культури. Через те, що Україна-Русь прийняла християнство з Візантії, в Київ приїхало багато грецьких священиків, письменних людей, які сприяли поширенню грамотності та знань про всесвіт та минулі цивілізації. Україна почала процвітати: були написані перші книги, відкриті школи, запроваджено грошову систему. З'явилася і українська емблема - тризубець, яка була княжою і державною емблемою. Велику роль у підвищенні культурного рівня населення відіграли монастирі, де велося літописання, створювалися бібліотеки, школи, малювалися ікони тощо. Першим і найбільшим монастирем була Києво-Печерська Лавра, заснована у 1051 р.

Перехід до християнства був важливим і для підняття міжнародного престижу Київської Русі. Таким чином, запровадження християнства допомогло поширенню писемності на Русі, наблизило Київ до європейських держав. Разом з тим, прийняття християнства візантійського обряду мало і негативні риси: 1) відірваність від Заходу, 2) містицизм та 3) аскетизм.

3. Початок нової української культури (XIX - поч. XX ст.)

Історичні передумови розвитку Укр.культури: 1)3 поділ Польщі. 2)Війна 1812 3)Повстання декабристів 4)Європейські революції 1848 5)Кримська війна 6)скасування кріпацтва 7)Валуєвський циркуляр.

В цих умовах пробуджується рух «за розвиток нац.культури».Розвиваються всі освітньокультурні галузі. Почалась укр.література з твору Котляревського—Енеїда. У витоків це Квітка-Основянинко,гребінка,Гулак-Артемовський.В Галичині—Руська Трійця. Перший журнал - «Русалка Дністровая». Утворюється Кирило-Мефодієвське братство(члени - Т.Шевченко, М.Костомаров, Білозерський). Головний документ-«закон Божий».

Головна мета-ліквідація самодержавства. В освіті Києво-Могилянська академія перетворюється на духовну.

1804 Харківський Універсітет.1834 Київський університет.При університетах була жвава видавнича діяльність.

Розвивалась українська опера(перша постанова «Запорожець за Дунаєм».М.Лисенко-«Тарас Бульба», «Утоплена», «Наталка-Полтавка».Розвиток кобзарства(Остап Вересай)

Художники: С.Васьківський, Пимоненко,Ярошенко.
Завдання на контрольну роботу № 4

1. Культурна спадщина Давньої Палестини, Ірану, Індії.

Давня Палестина знаходилась між горами Синай і річкою Йордан і оволоділи нею 2 групи племен-Ізраїльські і Іудеї. Палестина дала Старий завіт,що складався з трьох циклів-Тора,Пророкі,Писання.

Індія - країна мудреців.Створила мову-санскрипт. Саме індійці а не араби створили 60тичну систему цифр.

Були великі успіхи у математиці, астрономії, лінгвістиці.Епічні поеми—«Магобгарата» і «Рама Яма».

В Китаї були споруджені водяні сховища, винайдено компас, шовк, сейсмограф, небесний глобус, папір, книгодрукування.

В Ірані панував культ природи.Створений персами місячний календар. Створювалися закони і приписи доних (Авеста і Зенд). Спростили акадський клинопис.

3. Перші згадки про «русів»

Перша нині відома достовірна згадка про русів зафіксована під 839 р. у франкській хроніці “Бертинські анали”. Перші згадки про росів у візантійських джерелах відносяться теж до другої чверті ІХ ст. В інформаціях про їхні напади на малоазійське місто Амастріду (842) та Константинополь (860) вони характеризуються як народ дикий і жорстокий, про котрий багато і часто говориться.

Дискусії вчених довкола етимології слова Русь (а, отже, і походження самих русів) точаться з прадавніх часів: ще автор Густинського літопису, укладеного в Києві у 20-х роках ХVІІ ст., писав: Єсть недоумініє многим, откуду, і в кая літа, і чесо ради наш Словенский народ наречеся Русю. З іншого боку, цілком очевидно, що ця проблема не може бути ототожнена з проблемою становлення Давньоруської держави як політичної одиниці. Так, якщо в угоді Олега з греками 911 р. від народу руського... сущих русів виступають лише особи зі скандинавськими іменами (як Карл, Інѓельд, Фарлоф, Руальд тощо), то в аналогічній угоді Ігоря 944 р. серед послів, які завіряли її клятвою, вперше поруч зі скандинавами згадуються люди зі слов’янськими, балтійськими та фінськими іменами.
Завдання на контрольну роботу № 5

1. Античний міф: олюднення богів, обожнення природи.

Очевидно, пережиті самими стародавніми греками надзвичайні катаклізми а відомості, запозичені від сусідніх народів, стимулювали вшанування божеств природи як грізних і невблаганних., божество природи, яке насилає на людей невимовний жах. Починаючи з Гомера, народні міфи переспівують поети. Вони підносять роль богів «молодшої генерації»дітей Кроноса. Поети змальовують богів людиноподібними і щедрими, проте наділяють їх негативними людськими рисами. У поемах Гомера боги зображені такими, як реальні люди: вони радіють, сумують, сердяться, заздрять, ревнують; їх можна улестити, підкупити їх прихильг :-гість жертвою і т.д.

Та як би там не було, олімпійська релігія (поети «поселили» богів на гору Злімп, увінчану увесь рік сніговою шапкою) принципово відмінна від архаїчної. Тут людина й справді стає «мірою всіх речей».

Верховним божеством олімпійського пантеону вважали Зевса — бога грому й блискавки, володаря стихій. Дружиною Зевса була красуня Гера — покровителька шлюбу. Усього ж головних божеств Оуло 12. Окрім Зевса та Гери, особливо могутніми вважали греки братів Зевса; Посейдона — володаря морів та Аїда — володаря підземного царства. Шанували і сестер Зевса: Гестію — богиню домашнього вогнища і Деметру — богиню плодючості та землеробства.

Стародавній епос з його інтерпретацією міфології мав великий вплив на весь подальший розвиток грецької культури. Його теми та сюжети розроблялися : філософії та теології, інспірували політичні ідеї, впліталися і інтерпретувалися у драмі та ліриці, втілювалися у скульптурі та живописі.

2. Українська народна демологія.

Обряди та звичаї зустрічають людину при народженні, супроводжують на її життєвому шляху, не полишають навіть біля труни. Вони складають спадок предків, в якому зібране все розумове багатство і в якому коріняться всі національні особливості нащадків.

Вовкулак – “вовча шкіра” – влучна назва для того, хто її раз від разу скидає. Вовкулаки, перетворені з простих людей, істоти не злі, а страдницькі; вони живуть в барлогах, виють, проте зберігають людські риси.

За народною уявою, русалки – це дівчата або молоді жінки, котрі втопилися під час купання. Утоплениці-русалки навіки-вічні відійшли від буденного земного буття й переселилися в таємничу сферу, на дно глибоких рік і озер, у казкові палати, що дивом збудовані з прозорого кришталю.

Мавки живуть в лісах чи гірських печерах, і з?являються людям як молоді, гарні дівчата. Варто зазначити, що в слов?янській міфології мавки являють собою втілення смерті, що насамперед пов?язане з уявленнями про човен, на якому пливуть у царство мертвих.

Упир – то син від чорта та відьми. Але він живе, як звичайна людина, відрізняючись лише злістю. За іншими віруваннями, упирі мають лише людську подобу, а в сутності вони справжні чорти.

За народними уявленнями звичайна жінка ставала відьмою, якщо в неї вселявся злий дух, диявол, або якщо вона вступала в змову з ним заради збагачення.

3. Українські вчені-полемісти.

З останньої чверті 16 ст. (1580-1590) з'являється нова тематика літературних та наукових творів, так звана полемічна література, присвячена релігійній дискусіїВ полемічній літературі можна виділити:

Полеміку розпочав польський єзуїт, письменник, лідер войовничого католицизму Петро Скарга. В трактаті "Про єдність церкви божої" слов’яно-руська мова непридатна для жодної науки, це мова мужиків, пише він. Все населення України повинно об'єднатися навкруги папи та польського короля..

Визначним письменником-полемістом цього періоду був Іван Вишенський. Його перу належать полемічні послання до князя К.Острозького, П.Скарги. В своїх творах малював барвисті, часто гіперболічні образи морального занепаду еліти, зокрема духовної, протиставляючи їй простих людей. Праці Вишенського вперше були знайдені дослідниками у 1858 р., вперше надруковані Костомаровим 1865 р.

Найвизначнішим українським 18 ст. був Григорій Сковорода (1722-1794). Освіту здобув у Києво-Могилянській Академії. Переслідуваний світською та церковною владою, він з 1779 р. мандрує по Україні, пропагуючи свої погляди серед народу. Одним з перших в історії української думки виступав проти офіційної релігії та церковної схоластики, засуджував дармоїдство церковників та багатіїв.
Завдання на контрольну роботу № 6

1. Давньогрецька філософія, культура, наука.

Становлення філософії Стародавньої Греції відбувалося в VI—V ст. до н.е. Саме в цей період мудреці-філософи протиставляють міфологічно-релігійним уявленням наївно-стихійний філософський світогляд.. Мілетська школа, засновником якої був Фалес (640—562 РР до н.е). Він вважав началом усіх речей конкретно-чуттєве, безпосередньо дане. Цим началом у нього є вода. З Боги є душі тіл у вигляді джерел їхнього саморозвитку. Анаксімандр першим серед філософів висуває ідею еволюційного походження людини. Він вважає, що людина зароджується і розвивається до дорослого стану у череві величезної риби. Народившись дорослою, бо дитиною вона не змогла б самостійно вижити, людина вихо Значного розвитку в Стародавній Греції набула медицина. В поемах Гомера "Іліада" й "Одіссея" (VIII—VII ст. до н.е.) описані приклади надання медичної допомоги пораненим під час Троянської війни. Крім лікарів у війську, в V—IV ст. до н.е. з'явилися лікарі в містах. Купців, ремісників і вільних землеробів обслуговували мандрівні лікарі, які йшли від міста до міста, від общини до общини. В Греції також були школи, які готували лікарів. Найбільш відомі з них це школи в Кнідосі і Косі. Зі школи на острові Кос вийшов знаменитий лікар Гіппократ дить на суходіл і починає новий період свого існування. (460— 377 рр. до н.е.) З часів Гіппократа до нас дійшла книга під назвою "Гіппократів збірник", який об'єднує близько 70 творів. Самому Гіппократу належать твори "Прогностика", "Епідемії", "Про рани голови", "Про переломи" та ін. У вченні Гіппократа велика увага приділялась організму хворого, навколишньому середовищу, умовам побуту, захворюванням внутрішніх органів, загальній терапії, акушерству, хірургії.

2. Будівництво і архітектура Київської Русі.

Ще у 7-му - 5-му століттях до н.е. стародавні греки будували на берегах Північного Причорномор'я міста типу Tіри, Oльвії, Херсонесу та Пантикапеї, руїни яких існують і тепер в Україні. Ці міста мали геометрично точне планування. В архітектурі будинків були використані елементи класичної грецької архітектури.

Місто в Kиївській Русі складалося з трьох частин: 1)Укріплений центр (detinets); 2)Так зване оточуюче місто, оточене дерев'яною та земляною стіною; 3)Ремісничі та торгові передмістя, розташовані поза міськими стінами.

Зовнішні вихідні ворота іноді вбудовувалися у стіну (Золоті Ворота в Kиєві (1037); Ворота єпископа в Переяславі

Головним будівельним матеріалом при будівництві міст було дерево, і тільки декілька палаців та замків були побудовані з каменю та цегли. Розчин, який використовувався у будівництві, складався з вапна та води, змішаної з потовченим каменем. Давньоруські зодчі зводили складні дерев'яні і кам'яні спорудження, що вражали своїми розмірами, пропорційністю і красою внутрішньої оздоби. Символом розквіту Київської Русі стали Десятинна церква (989-996), Софійський собор (1017-1037), Золоті ворота (1037, реконструйовані в 80-х рр. 20 ст.), Успенський собор Києво-Печерської Лаври(1073-1078, зірваний у 1941 р., зараз відбудовується), Михайлівський Золотоверхий собор Михайлівського монастиря у Києві, Собори святої Софії, подібні Собору святої Софії в Константинополі, були збудовані, крім Kиєва, в Новгороді та Полоцьку.

3. Києво-Могилянська академія - центр освітньої діяльності.

Києво-Могилянська колегія. У 17-18 ст. величезний вплив на розвиток освіти в Україні та Росії мав Києво-Могилянський колегіум, створений Київським митрополитом П.Могилою у 1632 р. на базі київської братської школи та Лаврської школи. Дослідник вважають саме її першим вищим навчальним закладом в Україні та Росії. Адже Слов'яно-греко-латинська академія в Москві була відкрита лише у 1687 році, Московський університет в 1755 р., а Петербургський університет у 1819 р.

В основу структури Києво-Могилянської Академії була покладена організація єзуїтських колегій. Термін навчання тривав 12 років. Програма передбачала вивчення 7 вільних наук: граматики, риторики, поетики (піїтики), філософії, математики, астрономії, музики. Випускники Київської Академії займали важливі державні і церковні посади в Російській імперії і внесли значний вклад в розвиток російської культури. Наприкінці 18 ст. в умовах ліквідації української автономії, наступу російського царату на українську культуру, Академія поступово втрачає своє значення. У 1788 р. Академія була позбавлена матеріальної підтримки, а в 1817 р. взагалі закрита, як світський навчальний заклад, і перетворена в духовну академію для підготовки вищих церковнослужителів російської православної церкви. Внаслідок цього центр культурного розвитку, який протягом 17-18 ст. знаходився в Україні, переміщується в Росію, з Києва - в столицю імперії Петербург.
Завдання на контрольну роботу № 7

1. Італія - колиска Відродження.

Сонце Ренесансу зійшло над Італією в ХV ст. Не була тоді Італія єдиною країною. Складалася вона з невеликих герцогств і республік, які ворогували міжд собою. Володар кожної держави прагнув уславлення і охоче приймав при всоєму дворі артистів, музикантів, співаків, поетів, художників. Найпередовішою італійською республікою у галузі мистецтв, філософії та природничих наук була на той час Флоренція, якою правила династія шерстяників та банкірів - Медічі. Ренесанс відродив інтерес до людини, виправдав її плоть, що в середньовіччі вважалася “вмістилищем гріха”. Відродив він і інтерес до античної філософії, зокрема ідеалізму Платона. Ренесанс являв собою пишні плоди того економічного піднесення, яке відбувалося у ХІІІ-ХІV ст. То ж не дивно, що на його хвилі піднеслися великі художники, справжні титани - Леонардо до Вінчі, Мікеланджело Буонаротті, Рафаель Санті. Та ось 1508 року розписи попередників Рафаеля у ватіканських станцах були безжалістно знищені, і він приступив до роботи.

2. Живопис Київської Русі, іконописні майстерні.

Русичі навчалися іконописному мистецтву у візантійських майстрів (ми вже згадували про мозаїки та фрески у київських соборах). Слід зазначити, що поєднання мозаїки і фрески в стінах однієї і тієї ж архітектурної споруди є оригінальним місцевим художнім прийомом, який не використано ніде більше. Прекрасним зразком образотворчого мистецтва київських часів є ікона Георгія-Побідоносця, виконана в традиціях античного живопису: святого зображено юним і прекрасним, з кучерявим волоссям; він зодягнений у лати, але не героїка, а людська принадливість створюють світлу й одухотворену ауру твору; цьому немало сприяє й запозичене у візантійців золоте тло.

Київська школа дотримувалася золотого тла, а ось у Новгороді та Пскові його замінило кольорове: інтенсивний червоний колір в іконі пророка Іллі (його було забрано на небо на вогненних конях, і з ним пов'язувалася символіка вогню); сумний синій — в іконі великомучениці Варвари тощо.

Великою майстерністю вирізняються деякі мініатюри та художньо виконані великі букви в книгах того часу. Вони не поступаються візантійським або західноєвропейським малюнкам («Остромирове Євангеліє», «Ізборник Святослава» та ін.). Найбільш давні збереглися в Євангелії, переписаному в XI ст. для новгородського Остромира. З великою експресією зображені євангелісти. Широке використання золотого тла й відточене зображення фігур тварин (символи євангелістів) уподібнюють мініатюри до ювелірних виробів. Оформив «Остромирове Євангеліє» диякон Григорій.

Відомим живописцем був також чернець Києво-Печерського монастиря Аліпій (Алімпій). З його ім'ям пов'язують ікони «Печерська Богородиця» і «Велика Панагія».

3. Значення Кирило-Мефодіївського товариства.

Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства мала велике значення, причому з кількох міркувань. Зокрема, створення братства було першою, хоча і невдалою, спробою інтелігенції перейти від культурницького до політичного стану національного розвитку; воно привернуло до себе увагу царського уряду, який вважав потенційно небезпечним невпинне зростання свідомості українців; ліквідація Товариства дала поштовх до рішучого наступу антиукраїнських сил і ознаменувала початок тривалої, безупинної боротьби української демократичної інтелігенції проти російського царату. Широка робота по забезпеченню ідейних засад національного відродження, розпочата учасниками товариства після заслання, відобразила і, в значній мірі вплинула на становлення в українському основних парадигм у формуванні програм діяльності по забезпеченню Україні та українцям умов збереження власної ідентичності.

Значення товариства в розвитку української політичної думки полягає в тому, що воно не лише продовжило традицію, але й забезпечило модернізацію політичного мислення у відповідності з тогочасним рівнем політичної думки Західної Європи. Кирило-мефодіївська програма стала платформою українського руху впродовж наступних десятиліть. Пряма лінія розвитку веде до Центральної Ради 1917 року.
Завдання на контрольну роботу № 8

1. Давньоримська література, скульптура, наука.

Помітним внеском римської науки було створення цілого ряду енциклопедичних робіт, які систематизували знання, накопичені в різних сферах. Так, основні ідеї античної матеріалістичної думки про атоми, про смертність душі, незалежність природи від волі богів викладає Тіт Лукрецій Кар.

Класична праця з географії належить Страбону, який зібрав у своїй “Географії” всі існуючі відомості про країни і народи - від Британії до Індії. Птолемей, узагальнюючи астрономічні спостереження, розробив геоцентричну модель світу, згідно з якою навколо Землі, яка має форму кулі, обертаються Сонце та інші планети. Ця модель залишалася панівною до Нового часу. Головною фігурою античної медицини і незаперечним авторитетом протягом подальшого тисячоліття був Гален, який вивчав нервову систему, спинний мозок. Галену належить перша в історії науки концепція кровообігу.
2. Значення Пересопницького Євангелія.

Пересопницьке євангеліє - визначна пам'ятка староукраїнської мови. Переклад євангелія "простою мовою". Розпочате 1556 в монастирі на Львівщині, закінчене 1561 у давньоруському місті Пересопниця (тепер село Ровенської обл.). В цьому євангелії виразно відбито фонетичні, граматичні та лексичні риси живої української народної мови 16 ст. зберігається в Національній науковій бібліотеці ім.Вернадського. Після утворення незалежної України застосовується при прийнятті присяги нового президента України після його обрання. Зараз розглядається питання про його масове репринтне видання.

3. Розвиток музичного мистецтва в XIX - XX. Перша українська опера.

Українські композитори Семен Гулак-Артемовський (1813-1873), Петро Ніщинський (1832-1896) і основоположник національної української класичної музики М.Лисенко (1842-1912) зробили великий внесок у розвиток української реалістичної музики. Лисенко був засновником першої в Україні Київської театрально-музичної школи, відкритої у 1904 р.

Національна опера створювалася під впливом українського музично-драматичного театру. Перша українська опера - "Запорожець за Дунаєм" композитора і співака С. Гулака-Артемовського. Наприкінці 19 ст. композитор Петро Сокальський (1832-1896) написав опери "Мазепа" і "Майська ніч"

П.Ніщинський створив музичну партитуру "Вечорниці" (нічна музична вечірка) до драми Т.Шевченко "Назар Стодоля". Одним з перших композиторів-професіоналів в Галичині був Михайло Вербицький (1815-1870). В 1863 р. він написав музику на слова П.Чубинського "Ще не вмерла Україна", яка стала державним гімном України. Один з перших композиторів, що поклав на музику "Заповіт "Шевченка.

Українські мелодії використовували у своїй творчості Л.В.Бетховен, Й.С.Бах, Ф.Ліст ("Українські балади", "Скарга", симфонічна поема "Мазепа"), Ф.Шопен та ін. Перший оперний театр в Україні було відкрито в Одесі в 1809 р. У Києві і Харкові оперні трупи виникли в 60-70 р. Х1Х ст. Національна українська опера стала можливої тільки після народження українського професійного драматичного театру (1882 р.).
Завдання на контрольну роботу № 9

1. Християнська релігія і церква - найважливіший фактор формування і розвитку культури Середньовіччя.

Християнство - одна з світових релігій. Християнство виникло в другій половині І ст. у східних провінціях Римської імперії як релігія рабів та пригноблених. Згодом християнство стало релігією імущих класів, які управляли державою, і було прийняте за державну релігію. Християнство перемогло тому, що, по-перше, давало знедоленим масам надію на щастя та справедливість у загробному житті; по-друге, Римська імперія потребувала єдиної релігії, що зверталася б до всіх людей, незалежно від їх класових та національних відмінностей; по-третє, класи, які управляли, зацікавлені у релігії християнства тому, що не порушувало класових основ суспільства та освячувало ім'ям Бога існуюче гноблення. Всесвітній

Православ'я - різновидність християнства. Догматичні відмінності православ'я: визнання виходу святого духу тільки від Бога-батька, непогрішимості церкви (а не глави її), незмінності догматів, заперечення чистилища та ін. Католицизм (грець, katholicos -католицизм всесвітній) - різновидність християнства.

Поширений католицизм здебільшого у країнах Західної Європи та Латинської Америки. Догматичні особливості католицизму: визнання виходу святого духу не тільки від Бога-батька, але й від Бога-сина; догмат про чистилище; догмат про верховенство Римського папи як намісника Христа.

2. Острозька академія.

Острозька колегія Вища освіта мала в Україні давні традиції. В 1578р. в Острозі було створено Острозький греко-слов'янський колегіум. Деякі дослідники вважають, що це був середній навчальний заклад, інші називають його першим вищим навчальним закладом в Україні. Заснована Острозька колегія була відомим меценатом української культури і захисником православ'я князем Костянтином Острозьким. Першим ректором був письменник і педагог Герасим Смотрицький (пом.1594). Він брав активну участь у виданні І. Федоровим Острозької біблії. Професорами колегії були греки Діонісій Палеолог та Кирил Лукаріс, математик і астроном, професор Краківського університету Ян Лятос, письменник Іов Княгинецький (друг Івана Вишенського), брат Северина Наливайка Дем'ян Наливайко. Острозьку колегію закінчило чимало видатних людей тодішньої України: П.Конашевич-Сагайдачний, Іван Борецький, С.Наливайко та ін. Програма колегії передбачала заняття з граматики, діалектики, риторики, арифметики, геометрії, астрономії, музики, грецької, латинської та старослов'янської мов. В історії української освіти Острозька колегія мала непересічне значення: вона готувала викладацькі кадри для братських шкіл, підготувала значний прошарок української еліти, яка потім посідала значні керівні пости в церковній ієрархії, Запорозькій Січі, у культурному житті України. Занепад Острозької колегії почався після смерті князя К.Остозького у 1698 р. Онука князя віддала приміщення колегії єзуїтам, які створили в її приміщеннях єзуїтську колегію.

3. Розвиток освіти в 20-30 р. XX ст.

У березні 1917 р. виходить розпорядження уряду про навчання українською мовою у початковій школі. Того ж 1917 р. Перший всеукраїнський з'їзд педагогів висловлюється за українізацію освіти та введення як обов'язкових дисциплін, що висвітлювали історію та культуру України.

Далі відбуваються урочисте відкриття в Києві Українського народного університету, Педагогічної академії, Академії мистецтв. Влітку 1918 р. розпочала роботу комісія зі створення проекту Української академії під керівництвом тодішнього міністра освіти М. Василенка. У вересні проект був затверджений. В організації Академії сприяли такі вчені, як В. Вернадський (перший президент), М. Петров, С. Єфремов і ін. У складі Академії в різний час працювали Д. Граве, М. Крилов, Н. Перетц й ін. Академія стала центром розвитку науки, культури та мистецтва. З наукою та освітою тісно пов'язано і відродження видавничої справи. За 10 післяреволюційних років українських періодичних видань вийшло більше, ніж за попередні 130 років.

Цього розвою вже не можна було задушити навіть після перемоги більшовиків. Слід також визнати, що демократичні принципи більшовицької доктрини спрацювали на користь народові України принаймні в одному: у східній Україні, як загалом у Радянському Союзі, було ліквідовано тяжку спадщину царату — масову неписьменність, причому заборонити навчання українською мовою після всього, що відбулося, ніхто вже не наважився.
Завдання на контрольну роботу № 10

1. Література, архітектура, образотворче мистецтво Візантії.

Візантійське образотворче мистецтво було представлене перш за все монументальним живописом і іконописом, які в своєму розвитку пройшли ті ж етапи становлення, розквіту і занепаду, що і вся художня культура. Метою візантійської художньої системи було створення на землі якогось образу небесного миру. Добитися цього можна було, тільки сполучаючи архітектуру з живописним розписом.Іконопис як особливий вид християнського мистецтва з'явився в V столітті.

Центром архітектурного життя було місто Константинопіль .Окремої згадки вимагають і Золоті Ворота, через які імператор офіційно в'їжджав до Константинополя. Вони були побудовані в кінці IV або початку V століть. Завдяки досконалим інженерним рішенням і багато в чому – своїй пишності, вони існують і до цих пір. Церква Святих Апостолів. Вона була спочатку побудована при Констанції, Юстініан зніс її і побудував наново. Церква мала форму хреста з чотирма рівними сторонами центральним куполом між чотирма іншими куполами. Головним замовником і цінителем літературної праці стало чорне духівництво.

Ченці часто були авторами житій. Разом з тим житійний жанр, який незмінно користався широкою популярністю серед народних мас, впливав на розвиток візантійської літератури й у X, і в XІ ст.ст.

2. Усна народна демологія.

Обряди та звичаї зустрічають людину при народженні, супроводжують на її життєвому шляху, не полишають навіть біля труни. Вони складають спадок предків, в якому зібране все розумове багатство і в якому коріняться всі національні особливості нащадків.

Вовкулак – “вовча шкіра” – влучна назва для того, хто її раз від разу скидає. Вовкулаки, перетворені з простих людей, істоти не злі, а страдницькі; вони живуть в барлогах, виють, проте зберігають людські риси.

За народною уявою, русалки – це дівчата або молоді жінки, котрі втопилися під час купання. Утоплениці-русалки навіки-вічні відійшли від буденного земного буття й переселилися в таємничу сферу, на дно глибоких рік і озер, у казкові палати, що дивом збудовані з прозорого кришталю.

Мавки живуть в лісах чи гірських печерах, і з?являються людям як молоді, гарні дівчата. Варто зазначити, що в слов?янській міфології мавки являють собою втілення смерті, що насамперед пов?язане з уявленнями про човен, на якому пливуть у царство мертвих.

Упир – то син від чорта та відьми. Але він живе, як звичайна людина, відрізняючись лише злістю. За іншими віруваннями, упирі мають лише людську подобу, а в сутності вони справжні чорти.

За народними уявленнями звичайна жінка ставала відьмою, якщо в неї вселявся злий дух, диявол, або якщо вона вступала в змову з ним заради збагачення.

3. Літописи Київської Русі.

У монастирях створювалися перші письмові історичні праці, що називалися літописами (запис по роках). Літописання Київської Русі почалося за зразком візантійських хронік. Перший літописний запис з'явився в 1039 р. Історичні записи вели ченці Києво-Печерського, Видубицького та інших монастирів.

Чернець-літописець Нестор до 1113 р. склав "Повість временних (минулих) літ", де розповів про те, "відкіля пішла земля Руська, хто у Києві перший почав княжити і відкіля Руська земля взялася". Ця пам'ятка є головним і в багатьох випадках єдиним джерелом з історії східного слов'янства та Київської Русі. Нею було покладено початок історіографії Київської держави.

Літописи переписувалися, розмножувалися ченцями-переписувачами, які вносили свою коректуру, додатки, окремі літописи об'єднувалися у зведення літопису. Вони потрапляли в інші монастирі, розповсюджувалися по всій країні, у більшості, через нашестя татар, війни, пожежі, грабунки, безповоротно гинули, а в деяких монастирях (переважно на Півночі та Заході) чудом збереглися і, таким чином, стали надбанням вчених уже в 18 та 19 ст. і дійшли до нашого часу.

"Слово про закон і благодать" митрополита Іларіона, першого місцевого, руського Київського митрополита, обраного за Ярослава Мудрого (1051) - прославляння .кн.Володимира та хрещення Русі, написана між 1037 та 1043 і виголошена на честь відкриття київського Софійського собору.

Києво-Печерський патерик - збірник оповідань про життя святих отців церкви Лаврського монастиря (І чверть 18 ст.), прославляв зодчих, живописців, святих отців, пропагував єдність руської землі. Вперше був надрукований в друкарні Києво-Печерської Лаври в 1661 р. О.Пушкін писав про це джерело: "прелесть простоты и вымысла".
Завдання на контрольну роботу №11

1. Розвиток науки, живопису, іконопису, література у Візантії.

Візантійське образотворче мистецтво було представлене перш за все монументальним живописом і іконописом, які в своєму розвитку пройшли ті ж етапи становлення, розквіту і занепаду, що і вся художня культура. Метою візантійської художньої системи було створення на землі якогось образу небесного миру.Іконопис як особливий вид християнського мистецтва з'явився в V столітті. У мініатюрах посилюються декоративні мотиви, використовувалися зображення тварин, що деколи мали символічний сенс.

Ченці часто були авторами житій. Разом з тим житійний жанр, який незмінно користався широкою популярністю серед народних мас, впливав на розвиток візантійської літератури й у X, і в XІ ст.ст.

Вульгаризація нерідко сполучалася з яскравою образністю, реалістичністю описів, життєвістю деталей, динамізмом сюжету. Серед героїв житій нерідко виявлялися незаможні і скривджені, котрі роблячи мученицький подвиг у славу бога, хоробро вступали у боротьбу з сильними і багатими, з несправедливістю, неправдою і злом. Візантійський вчений — Леон Математик запровадив літерне позначення числових величин.Розробив систему світлової сигналізації, яка використовувалася у воєнних операціях, відомі статуї левів і птахів, які рикали, співали та рухалися завдяки використанню енергії води. У війнах візантійці часто перемагали завдяки використанню винайденого їхніми вченими так званого «грецького вогню»

2. «Слово о полку Ігоревім» як відображення історичних реалій.

Найвидатнішим взірцем поетичної творчості на Русі другої половини 12 ст. є "Слово о полку Ігореве". Невідомий автор з надзвичайною художньою силою описав трагічний стан Русі в епоху феодальної роздробленості. Сюжетом твору стала історія походу Новгород-Сіверського князя Ігоря Святославовича проти половців у 1185 р. за часів галицького князя Ярослава Осмомисла (1152-1187). Сіверські князі були розгромлені і, разом з багатьма воїнами, захоплені в полон. Вся поема перейнята закликом до об'єднання русичів проти зовнішніх ворогів.Поема написана в мажорному настрої, ознаки якого зникають з руської християнської літератури вже з середини 11 ст. Замість нього з'являється релігійний екстремізм, проповідь загального відходу від світу, чернецьке убивання плоті, самоприниження людини, безвихідність, безсилля, загибель усіх надій. Дослідники припускають, що "Слово" було не єдиним твором такого стилю, але воно випадково уціліло завдяки своїй об'єднавчій ідеї. Весь інший спадок був знищений правлячою церквою і замінено життями святих. "Слово о полку Ігореве" - відомий пам'ятник давньоруської середньовічної літератури.

3. Формування української мови ХІУ-ХУІІ ст.. Перші літературні твори

Було завершено розпочатий ще у княжу добу «Києво-печерський патерик» (Касьянівська редакція), надрукований у Печерській лаврі. Водночас формуються зачатки нової, художньої літератури західного типу. Автором першого українського вірша був Гарасим Смотрицький, який в дусі ренесансної стилістики з'єднав у рамках одного літературного твору Христа з Музою і застосував античні розміри віршування. Його син Мелетій Смотрицький у своїй «Граматиці» (1619) дав експериментальні зразки цього гекзаметру .

Ідея збереження української культури та протистояння її іноземним впливам закарбувалася саме в літературі. Письменники-патріоти відстоювали у своїх творах право українського народу на свою мову, віру і звичаї.

Одні, як, наприклад, Захарія Копистенський, Лазар Баранович, Іоанікій Галятовський гаряче відстоювали православ'я. «Палінодія» Захарії Копистенського, написана холодно-об'єктивно з величезною ерудицією.

Звертає на себе увагу яскравий, народний стиль Івана Вишенського, що прагнув відродити жанр апостольських послань. Особливу роль у церковній полеміці відіграв талановитий Мелетій Смотрицький, автор згаданої «Граматики» та ряду яскравих полемічних творів.
Завдання на контрольну роботу № 12

1. Загальна характеристика європейського Відродження (гуманізм).

Гуманізм епохи Відродження критично ставився до середньовічної культури, що лише спотворювала людину, робила її фоном для центральної події – Бога. Відродження знаменувалося зміною гештальта – людина, а не Бог займає тепер центральне місце в ідейній системі суспільства. Ідейні творці Відродження повністю розуміли зміну відношення до людини і називали себе гуманістами. (від лат. humanos – людяність). Гуманізм Відродження створив антагоністичну середньовічному феодалізму нову антропоцентричну культуру.

Засновником ренесансного гуманізму вважають Фр. Петрарку (1304-1374), але ідеї гуманізму були сприйняті по всій Європі. Кожен з великих гуманістів по-своєму прагнув вивільнити інтелект і почуття від догматів середньовіччя. Взагалі головним результатом наукових, соціально-економічних, політичних і культурних нововведень епохи Відродження стало розширення меж свідомості людини. Поширеною ідейною орієнтацією став гуманізм, що проголосив людину вільною від церкви та держави, справжнім володарем власної долі, вершиною природнього й історичного розвитку.

2. Живопис Київської Русі.

Русичі навчалися іконописному мистецтву у візантійських майстрів (ми вже згадували про мозаїки та фрески у київських соборах). Слід зазначити, що поєднання мозаїки і фрески в стінах однієї і тієї ж архітектурної споруди є оригінальним місцевим художнім прийомом, який не використано ніде більше. Прекрасним зразком образотворчого мистецтва київських часів є ікона Георгія-Побідоносця, виконана в традиціях античного живопису: святого зображено юним і прекрасним, з кучерявим волоссям; він зодягнений у лати, але не героїка, а людська принадливість створюють світлу й одухотворену ауру твору; цьому немало сприяє й запозичене у візантійців золоте тло.

Київська школа дотримувалася золотого тла, а ось у Новгороді та Пскові його замінило кольорове: інтенсивний червоний колір в іконі пророка Іллі (його було забрано на небо на вогненних конях, і з ним пов'язувалася символіка вогню); сумний синій — в іконі великомучениці Варвари тощо.

Великою майстерністю вирізняються деякі мініатюри та художньо виконані великі букви в книгах того часу. Вони не поступаються візантійським або західноєвропейським малюнкам («Остромирове Євангеліє», «Ізборник Святослава» та ін.). Найбільш давні збереглися в Євангелії, переписаному в XI ст. для новгородського Остромира. З великою експресією зображені євангелісти. Широке використання золотого тла й відточене зображення фігур тварин (символи євангелістів) уподібнюють мініатюри до ювелірних виробів. Оформив «Остромирове Євангеліє» диякон Григорій.

Відомим живописцем був також чернець Києво-Печерського монастиря Аліпій (Алімпій). З його ім'ям пов'язують ікони «Печерська Богородиця» і «Велика Панагія».

3. Національне відродження в 20 р. XX ст.

Національна революція в Україні призвела до колосального злету національного самоусвідомлення народу, духовного піднесення її інтелігенції, посіяла надії на краще майбутнє, відновлення української державності, розквіт української культури.

Українські уряди, які виникли в цей час (УНР, Гетьманської Держави, УНР-Директорії), послідовно провадять політику українізації, яка полягала у підтримці української мови, розвитку української середньої та вищої освіти, книгодрукування, наукових закладів, музейних установ, бібліотек, мистецьких об'єднань тощо.

Але малий строк діяльності цих урядів та брак коштів не дали відновити загублені традиції та створити міцну основу для культурного розвитку нації. За 4 місяці своєї влади (28 листопада 1917 - 29 квітня 1918), в умовах спромоглася створити українське Міністерство освіти (міністр В.Прокопович), яке склало плани українізації школи, нові навчальні плани для них. Створено перші українські гімназії (восени 1917 р. - 53), відкрито українські видавництва, видано майже 700 назв українських книжок, виходило 63 українських періодичних видань Українізація державних установ та школи зустріла відчайдушну протидію старого чиновництва, викладачів гімназій та вузів, деяких батьків, обіжники міністерства викликали саркастичні відповіді провінційних установ. За 7,5 місяця гетьманської влади (29 квітня - 14 грудня), власне, була далі продовжена культурницька політика Центральної Ради. Восени 1918 р. в Україні вже було 150 українських гімназій, у жовтні відкрито українські університети у Києві та Кам'янець-Подільському.
Завдання на контрольну роботу № 13

1. Італія - колиска Відродження.

Сонце Ренесансу зійшло над Італією в ХV ст. Не була тоді Італія єдиною країною. Складалася вона з невеликих герцогств і республік, які ворогували міжд собою. Володар кожної держави прагнув уславлення і охоче приймав при всоєму дворі артистів, музикантів, співаків, поетів, художників. Найпередовішою італійською республікою у галузі мистецтв, філософії та природничих наук була на той час Флоренція, якою правила династія шерстяників та банкірів - Медічі. Ренесанс відродив інтерес до людини, виправдав її плоть, що в середньовіччі вважалася “вмістилищем гріха”. Відродив він і інтерес до античної філософії, зокрема ідеалізму Платона. Ренесанс являв собою пишні плоди того економічного піднесення, яке відбувалося у ХІІІ-ХІVст. То ж не дивно, що на його хвилі піднеслися великі художники, справжні титани - Леонардо до Вінчі, Мікеланджело Буонаротті, Рафаель Санті. Та ось 1508 року розписи попередників Рафаеля у ватіканських станцах були безжалістно знищені, і він приступив до роботи .

2. Література 20-30-х років XX ст. Літературні спілки письменників.

Два центри розвитку української літератури - Київ та Харків. До 1932 р. існували умови до розвитку в Україні (як і загалом в СРСР) різних літературних напрямків. Літературні течії:

Символізм. Теоретичні засади - світ непізнаванний і відображати його можна лише приблизно, символічно. О.Олесь, М.Вороний, Г.Чупринка, М.Філянський, О.Кобилянська, Д.Загул, Я.Савченко, М.Терещенко, П.Тичина, В.Ярошенко, які організували групу "Музагет" (1919).

Футуризм. Формалістичний напрямок зображення дійсності (від лат. Futurum-майбутнє), протилежний реалізму, пошуки нової форми, спроби синтезувати поезію, музику, скульптуру, культ техніки зображення і боротьба з провінціалізмом. В Україні - М.Семенко, Г.Шкурупій, М.Ірчан, М.Терещенеко, М.Бажан, Ю.Яновський. Вони створили групу "Аспандут" - Асоціація панфутуристів.

Неокласики. Теоретичні засади - стилізація форм античного мистецтва, італійського відродження, класицизму, культ "чистого мистецтва". Представники: М.Зеров, М.Рильський, П.Филипович, М.Драй-Хмара, О.Бурггардт

Пролетарські письменники. ВАПЛІТЕ (Вільна Академія пролетарської літератури, 1925-28, лідер Микола Хвильовий, Фітільов, 1893-1933). Завдання: створення нової української літератури небагатьма кваліфікованими письменниками, проти масових пролетарських організацій, засвоєння досвіду західноєвропейської культури (Геть від Москви! Орієнтація на психологічну Європу).

3. Формування української мови, перші літературні твори.

У літературній творчості художнє начало ще не отримало того розвитку. Варто згадати збірник «Ізмарагд» — дидактичні твори про гріх та цноту, повагу до старших тощо. Було завершено «Києво-печерський патерик» (Касьянівська редакція), надрукований у Печерській лаврі. Формуються зачатки нової, художньої літератури західного типу. Автором першого українського вірша був Гарасим Смотрицький, який в дусі ренесансної стилістики з'єднав у рамках одного літературного твору Христа з Музою і застосував античні розміри віршування. Його син Мелетій Смотрицький у своїй «Граматиці» (1619) дав експериментальні зразки цього гекзаметру .Ідея збереження української культури та протистояння її іноземним впливам закарбувалася саме в літературі. Письменники-патріоти відстоювали у своїх творах право українського народу на свою мову, віру і звичаї.Одні, як, наприклад, Захарія Копистенський, Лазар Баранович, Іоанікій Галятовський гаряче відстоювали православ'я. Звертає на себе увагу яскравий, народний стиль Івана Вишенського, що прагнув відродити жанр апостольських послань: живучи в Афонському монастирі (Греція), він відправляв до України лист за листом, підносячи в них ідеали православного чернецтв.
Завдання на контрольну роботу № 14

1. Інквізиція - дітище Ренесансу.

Інквізиція—встановлена католицькою церквою на початку 13 ст. судово-поліцейська організація,що перебувала у руках домініканців(чернечий орган заснований у 13ст. іспанським проповідником Домініканом для боротьби з єрессю).Єретик-прихильник якоїсь теоріії,серед городян і селян(які виступали проти феодальної експлуатації і гніту церкви)секти чи віровчення,яких пануюча секта вважає єрессю.

Була поширена в Західній Європі,головним чином в в романських, і діяла шляхом шпіонажу,звірячих катувань,негласного небезцерковного суду.Присуди були дуже жорстокі,була скасована лише в 19столітті.

2. Києво-Печерський патерик («Слово про закон і благодать»).

"Слово про закон і благодать" митрополита Іларіона, першого місцевого, руського Київського митрополита, обраного за Ярослава Мудрого (1051) - прославляння .кн.Володимира та хрещення Русі, написана між 1037 та 1043 і виголошена на честь відкриття київського Софійського собору.Збереглася до наших часів. Тут патетично стверджується, шо ново заповітна віра вища за старозаповітну, бо благодать є вільним виявом любові до Бога, а не страх перед Ним, як у часи Моєсеєві.

3. Розвиток музичного мистецтва в 20-30-ті р. XX ст.

З 1923 р. в Києві існувало Товариство ім. Леонтовича В його складі: Ревуцький, Лятошинський, Косенко, Вериківський та ін. В 1928 перетворено у Всеукраїнське Т-во революційних музикантів (ВУТОРМ), яке об'єднало майже всіх видатних композиторів. Ліквідовано у 1932 і замінено Спілкою композиторів УРСР.

Лев Ревуцький (1889-1977), фортеп'янні твори, кантати, симфонії, концерти, хорові та сольні обробки укр.нар.пісень. Редакція опери Лисенко "Тарас Бульба". З 1934 викладач Київської консерваторії.

Борис Лятошинський (1895-1968), опери, симфонії, симфонічні балади, симфонічні поеми, хори, обробки пісень, музика для п'єс та кінофільмів.

Віктор Косенко (1896-1938), симфонічні поеми, сонати, фортепьянні п'єси, увертюри, концерти, обробки пісень.

Михайло Вериківський (1896-1962), опери, перший український балет, симфонічні композиції, вокально-симфонічні твори, хори, пісні.
Завдання на контрольну роботу № 15

1. Література епохи Відродження.

Література гуманізму Ренесансу мала особливу спрямованість на людину, акцентованим описом людської краси, людсььких почуттів. З’являється і розвивається нова поетична техніка, нові способи досягнення художньої виразності. Церковні догмати вже не впливають на зміст твору, література вивільнюється від середньовічного алегоризму Данте Алігьєрі (1263-1321) – передтечією Відродження прийнято вважати творчісь Данте. Його твір “Божественна комедія” став передвісником повернення до античності. Він повертає античну традицію описувати надприроднє як реальність. Франческо Петрарка (1304-1374) – основоположник старшого покоління гуманістів, намагався об’єднати класичну культуру і християнство.

Найбільш відомою є збірка творів, що називається “Рими”, у якій автор розповідає про своє кохання – Лауру, котру він вперше побачив у церкві у 1327 р. Серед інших його робіт також можна виділити епічну поему “Африка”, що розповідає про Другу Карфагенську війну, та “De viris illustribus” (“Ілюстрація людини”). Вільям Шекспір (1564-1616). У XVI ст. у Англії свої безсмертні драматичні твори пише геніальний драматург Вільям Шекспір. Особливої ролі у його творчості набувають драматичні мотиви, що відповідали настроям тих часів у Англії. В.Шекспір показує світ людських доль, людину в її реальності. Мігель Сервантес де Сааведра (1547-1616) – цей автор відтворив у своїй творчості дійсне протиріччя культури. Він стверджував, що культурний розвиток проходить між двума крайнощами – свободою від усього і догматизмом, якому характерні традиції та фанатична ідеологія. Роман М.Сервантеса “Хитрий ідальго Дон Кіхот Ламанчеський”, продиктований загальноєвропейськими ідеалами гуманізму. Автор висміює інститут лицарства. Чудова ідея лицарства, відірвана від реальності, змінюється і перетворюється на фарс.

2. «Слово о полку Ігоревім» як відображення історичних реалій.

Найвидатнішим взірцем поетичної творчості на Русі другої половини 12 ст. є "Слово о полку Ігореве". Невідомий автор з надзвичайною художньою силою описав трагічний стан Русі в епоху феодальної роздробленості. Сюжетом твору стала історія походу Новгород-Сіверського князя Ігоря Святославовича проти половців у 1185 р. за часів галицького князя Ярослава Осмомисла (1152-1187). Сіверські князі були розгромлені і, разом з багатьма воїнами, захоплені в полон. Вся поема перейнята закликом до об'єднання русичів проти зовнішніх ворогів.Поема написана в мажорному настрої, ознаки якого зникають з руської християнської літератури вже з середини 11 ст. Замість нього з'являється релігійний екстремізм, проповідь загального відходу від світу, чернецьке убивання плоті, самоприниження людини, безвихідність, безсилля, загибель усіх надій. Дослідники припускають, що "Слово" було не єдиним твором такого стилю, але воно випадково уціліло завдяки своїй об'єднавчій ідеї. Весь інший спадок був знищений правлячою церквою і замінено життями святих. "Слово о полку Ігореве" - відомий пам'ятник давньоруської середньовічної літератури.
3. Розвиток театрального мистецтва в 20-30-ті роки XX ст.

До 1917 в Україні один театр Садовського в Києві. В 1918 - 3 театри: 1)Держ. драм. театр - вихованці МХАТ, реалістично-психологічна школа; 2)Держ. народний театр Саксаганського; 3)"Молодий театр" Леся Курбаса та Гната Юри - розрив з традиціями старого побутового театру, орієнтація на західний театр модерна.

Курбас Лесь (1885-1942), син галицького актора, вивчав філософію у Віденському ун-ті, театр. мистецтво, в "Молодому театрі" пошуки форми, вирішальна роль режисерського задуму, грав провідні ролі, широко ставив свої інсценізації. Ці традиції продовжив заснований ним у 1922 р. театр "Березіль" (Київ, потім Харків): експресіонізм, конструктивізм, національна лірика, патетика, сатира. В 1933 репресований і засланий на Соловки. Звинувачення у націоналізмі, формалізмі, відриві від сучасної дійсності, російського театру. "Березіль" перетворено у театр ім. Т.Шевченка (реж. Мар'ян Крушельницький).

Київський театр ім.І.Франко, створений Г.Юрой у Вінниці в 1920, з 1926 у Києві.

Драматурги: Іван Дніпровський, Яків Мамонтов, Мирослав Ірчан, Іван Микитенко, Микола Куліш, Олександр Корнійчук, Іван Кочерга. Оперні театри: Одеса, Харків, Київ, Вінниця, Дніпропетровськ.

Оперні співаки: Іван Паторжинський, Марія Литвиненко-Вольгемут, Оксана Петрусенко, Зоя Гайдай.
Завдання на контрольну роботу № 16

1. Наукові відкриття в епоху Відродження.

Коперник заперечив геоцентризм, що отримав теоретичне обгрунтовування у вченнях Птоломея, і тим самим він заперечив релігійно-теологічні уявлення про космос і про місце людини в ньому. Видання цієї праці Коперника у 1542 р. стало реальним революційним актом, що поклав початок процесу вивільнення науки від догматів теології, адже його теорія заперечувала вчення Римської католицької церкви.

Геніальна ідея обертання Землі навколо Сонця і своєї вісі стала основою для подальшого розвитку астрономії та фізики. Астрономи вперше отримали можливість знаходити справжні планетарні відстані. Галілей, Кеплер, Декарт, Ньютон в основу своїх праць поклали геліоцентричну ідею. Геліоцентрична теорія була революцією в гносеології Людина за своєю природою зла, вважає Макіавелі, але виховувати її повинна не церква, а держава. Оскільки людина незмінно грішна, держава, що обмежує її егоїзм, буде потрібна завжди. Він відмежовував державну політику не лише від церкви, а й від моралі. Володар повинен “не відхилятися від добра, якщо це можливо, але й вміти стати на шлях зла, якщо потрібно”.

2. Значення Пересопницького Євангелія.

Пересопницьке євангеліє - визначна пам'ятка староукраїнської мови. Переклад євангелія "простою мовою". Розпочате 1556 в монастирі на Львівщині, закінчене 1561 у давньоруському місті Пересопниця (тепер село Ровенської обл.). В цьому євангелії виразно відбито фонетичні, граматичні та лексичні риси живої української народної мови 16 ст. зберігається в Національній науковій бібліотеці ім.Вернадського. Після утворення незалежної України застосовується при прийнятті присяги нового президента України після його обрання. Зараз розглядається питання про його масове репринтне видання.

3. Українська культура радянського періоду.

Вже 9—10 (22—23) грудня того ж 1917 р., не маючи підтримки в українських масах, інтервенти проголосили встановлення радянської влади у прикордонному, здавна русифікованому Харкові, й, спираючись значною мірою на російське пролетарське населення прилеглою Донбасу, подальше розгортання подій свідчило про неусталеність ситуації. Спроби зберегти національну самостійність під проводом Центральної ради, згодом — уряду гетьмана П. Скоропадського, іде пізніше — створеної 14 листопада 1918 р. Директорії під керівництвом С. Петлюри, спиралися на ініціативу свідомих українців, які Директорію підтримували масово й щиро.

Але Східна Україна залишилася під владою російського більшовизму, а Західна — з розпадом Австро-Угорської монархії — під владою Польщі. Більшовицька влада бачила в Україні нескорену й свідомо орієнтовану на західні моделі життя провінцію, яка була джерелом постійних проблем. Голодомор 30-х рр. був спробою «радикального вирішення українського питання» шляхом геноциду. Під владою комуністичного тоталітарного режиму, який прагнув цілком стерти національні особливості, а у майбутньому знищити національні мови, звичайно ж, усе, що свідчило про багатство української духовної спадщини або прагнення до самостійності нещадно переслідувалося.

Населення України, попри безпрецедентний розмах «промивання мізків зажадало незалежності . 1989 р. виникає Народний рух України, завдяки діяльності якого 16 липня 1990 р. було прийнято Декларацію про державний суверенітет. У серпні 1991 р. Верховна Рада України проголосила Акт про незалежність країни. На референдумі 1 грудня 1991 р. за незалежну національну державу проголосувало понад 90%.
Завдання на контрольну роботу № 17

1. Значення італійської культури високого Ренесансу.

Відродження (франц. “Ренесанс”) – це історична епоха між середньовіччям та новим часом, що наступила у XV-XVII ст. в країнах центральної та західної Європи. З’явилась ця велика культурна епоха в Італії не випадково. Зміна світогляду людини в епоху Відродження призвела до того, що кожна талановита людина мала багато можливостей реалізувати себе. Митиець справді починає почувати себе досить вільно, і, звісно, це сприяє розвитку людської особистості.

Творча особистість епохи Ренесансу як правило залишала після себе велику творчу спадщину, це викликано поширеною думкою тих часів, що була в певній мірі новаторською, що життя занадто коротке, щоб втрачати будь-яку його мить. Митці, а не священники, були основою духовної еліти, і тому суспільство орієнтувалося на досить прогресивні погляди “передовиків” нового світогляду.

Отож саме митці і мислителі епохи Відродження заклали основу для кардинальних змін у світогляді всього населення Західної Європи, для вивільнення людини від Церкви, що століттями була перепоною для вільного розвитку культури та людської особистості.

2. Острозька академія.

Острозька колегія Вища освіта мала в Україні давні традиції. В 1578 р. в Острозі було створено Острозький греко-слов'янський колегіум. Деякі дослідники вважають, що це був середній навчальний заклад, інші називають його першим вищим навчальним закладом в Україні. Заснована Острозька колегія була відомим меценатом української культури і захисником православ'я князем Костянтином Острозьким. Першим ректором був письменник і педагог Герасим Смотрицький (пом.1594). Він брав активну участь у виданні І. Федоровим Острозької біблії. Професорами колегії були греки Діонісій Палеолог та Кирил Лукаріс, математик і астроном, професор Краківського університету Ян Лятос, письменник Іов Княгинецький (друг Івана Вишенського), брат Северина Наливайка Дем'ян Наливайко. Острозьку колегію закінчило чимало видатних людей тодішньої України: П.Конашевич-Сагайдачний, Іван Борецький, С.Наливайко та ін. Програма колегії передбачала заняття з граматики, діалектики, риторики, арифметики, геометрії, астрономії, музики, грецької, латинської та старослов'янської мов. В історії української освіти Острозька колегія мала непересічне значення: вона готувала викладацькі кадри для братських шкіл, підготувала значний прошарок української еліти, яка потім посідала значні керівні пости в церковній ієрархії, Запорозькій Січі, у культурному житті України. Занепад Острозької колегії почався після смерті князя К.Остозького у 1698 р. Онука князя віддала приміщення колегії єзуїтам, які створили в її приміщеннях єзуїтську колегію.

3. Античний театр.

Театр класичного періоду Греції був державною установою, і ті твори, що ставилися в ньому, мали виконувати виховну функцію. Якщо в класичній Греції театр повинен був повчати і виховувати, то тепер його завдання полягає в тому, щоб розважати глядача. Приміщення давньогрецького театру являло собою зразок високої митецько-технічної організації. Лави, розташовані амфітеатром, звичайно вирубували просто в скелі. Біля підніжжя пагорба влаштовували оркестру — місце для акторської гри, споруди вражали прекрасною акустикою. Всі ролі в давньогрецькому театрі грали чоловіки. Характерні театру також котурни — взуття з дуже високою підошвою, що їх актори взували, аби виглядати вищими.Були в давньогрецькому театрі й декорації, хоча й досить прості. Найчастіше вони зображали храм, гай, царський палац тощо. Цікаво, що вже тоді в театрі застосовували деякі механічні пристрої. Наприклад, актори, що зображали богів, піднімали ся на «небо» та спускалися з нього на особливій платформі, яку приводили в рух за допомогою мотузки. Існували також пристрої для імітації різних явищ природи: блискавку створювали за допомогою системи дзеркал, грім — шляхом перекочування діжки з камінням.
Завдання на контрольну роботу № 18

1. Література епохи Відродження.

Література гуманізму Ренесансу мала особливу спрямованість на людину, акцентованим описом людської краси, людсььких почуттів. З’являється і розвивається нова поетична техніка, нові способи досягнення художньої виразності. Церковні догмати вже не впливають на зміст твору, література вивільнюється від середньовічного алегоризму Данте Алігьєрі (1263-1321) – передтечією Відродження прийнято вважати творчісь Данте. Його твір “Божественна комедія” став передвісником повернення до античності. Він повертає античну традицію описувати надприроднє як реальність. Франческо Петрарка (1304-1374) – основоположник старшого покоління гуманістів, намагався об’єднати класичну культуру і християнство.

Найбільш відомою є збірка творів, що називається “Рими”, у якій автор розповідає про своє кохання – Лауру, котру він вперше побачив у церкві у 1327 р. Серед інших його робіт також можна виділити епічну поему “Африка”, що розповідає про Другу Карфагенську війну, та “De viris illustribus” (“Ілюстрація людини”). Вільям Шекспір (1564-1616). У XVI ст. у Англії свої безсмертні драматичні твори пише геніальний драматург Вільям Шекспір. Особливої ролі у його творчості набувають драматичні мотиви, що відповідали настроям тих часів у Англії. В.Шекспір показує світ людських доль, людину в її реальності. Мігель Сервантес де Сааведра (1547-1616) – цей автор відтворив у своїй творчості дійсне протиріччя культури. Він стверджував, що культурний розвиток проходить між двума крайнощами – свободою від усього і догматизмом, якому характерні традиції та фанатична ідеологія. Роман М.Сервантеса “Хитрий ідальго Дон Кіхот Ламанчеський”, продиктований загальноєвропейськими ідеалами гуманізму. Автор висміює інститут лицарства. Чудова ідея лицарства, відірвана від реальності, змінюється і перетворюється на фарс.

2. Історична роль українських земель після розпаду Київської Русі.

Українські землі розпорошилися і втратили єдиний політичний центр, так само, як і державну незалежність (якийсь час лише Галичина утримувала свою незалежність та власну державність). Тоді вони були у повній залежності від татарського хана і не могли відстояти свою самостійність. Кримські татари, прийнявши іслам, стали васалами турецького султана, що подвоїло воєнно-політичний тиск з півдня. Татари постійно плюндрували українські землі, винищували літніх людей і забирали молодших у ясир, продаючи їх як рабів на ринках Сходу. Українці почали тиснутися до півночі, бо життя поблизу татарських земель стало небезпечним. У середині XIV ст. частина українських земель (Київщина, Чернігівщина, Переяславщина, Поділля та частина Волині) увійшла до складу Великого князівства Литовського. Чимало литовських язичників приймали православ'я, поріднившись з український князями. Староукраїнська мова стала офіційною мовою уряду, нею була написана конституція ЛитвиУ другій половині XIV ст. стала воювати з литовцями за українські землі Польща. Частина України потрапила під владу поляків (Галичина і почасти Волинь). Однак внаслідок політичних порахунків у XVI ст. Польща об'єдналася з Литвою в одну державу — Річ Посполиту.

3. Назвіть загальновідомі пам'ятки Русі X - XII ст.
  1   2   3
Учебный материал
© teka.rulitru.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации